Жук Зоряна Романівна
Консультація "Камінці «Марблс» - інноваційна технологія в роботі з дітьми" /uploads/editor/6664/443233/sitepage_23/files/marbls.docx
Поради батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи
1 Запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:
- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;- недорозвиненість мовлення;
- надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;
-побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.
2. Добре, якщо Ви зацікавите дитину школою, викличете бажання навчатись. Розкажіть про життя учнів,зі свого досвіду.
3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:
- складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);
- самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;- впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;
4 Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчитель Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекаютьдоброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.
Пять шляхів до серця дитини
Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:
1. Перед вами — діти.
2. Вони поводяться як діти.
3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.
4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.
5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.
Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини.
Рекомендації батькам
Перший раз у перший клас
Дитина мислить яскравими образами: кольорами, звуками, запахами, найтоншими відтінками різнобарв'я, того, що її дивує, примушує виявляти захоплення красою й новизною оточуючого...
К. Ушинський
ЗАГАЛЬНЕНИЙ ПОРТРЕТ
ПЕРШОКЛАСНИКА НЕ ГОТОВОГО ДО ШКОЛИ
- надмірна грайливість;
- недостатня самостійність;
- імпульсивність, безконтрольність поведінки, гіперактивність;
- невміння спілкуватися з однолітками;
- труднощі контактів із незнайомими дорослими (стійке небажання контактувати) чи, навпаки, нерозуміння свого статусу;
- невміння зосередитися на завданні, труднощі сприйняття словесної чи іншої інструкції;
- низький рівень знань про навколишній світ, невміння зробити узагальнення, класифікувати, виділити подібність, розбіжність;
- поганий розвиток тонко координованих рухів руки, зорово-моторної координації (невміння виконувати різні графічні завдання, маніпулювати дрібними предметами);
- недостатній розвиток довільної пам'яті;
- затримка мовного розвитку (це може бути і неправильна вимова, і бідний словниковий запас, і невміння виразити свої думки тощо).
Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності.
Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:
- мотиваційна;
- інтелектуальна;
- емоційно-вольова.
Мотиваційна готовність характеризується наявністю у дитини бажання вчитися, прагнення до діяльності, що має суспільне значення для нової соціальної позиції. Величезну роль тут відіграють адекватні уявлення дитини про навчальну діяльність та шкільне життя. Якщо в дитини сформовано бажання навчатися в школі, що ґрунтується на адекватних уявленнях про неї, про її вимоги, то це сприятливий фактор, який забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. У такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів навчання, швидко розчаровується в шкільних справах.
Інтелектуальна готовність – це достатній рівень розвитку пізнавальних процесів (розвиток мислення, мови, спостережливості, сприйняття, уваги, пам’яті). Інтелектуальна готовність передбачає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням.
Емоційно-вольова готовність дитини до навчання визначає уміння регулювати свою поведінку в достатньо складних ситуаціях, пов’язаних із напруженням, переживанням.
Основними показниками емоційно-вольової готовності є:
- Розвиток довільної регуляції діяльності:
- Уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого, самостійно діяти за завданням дорослого;
- Уміння орієнтуватися на систему умов задачі, переборюючи відволікаючий вплив побічних чинників;
- Здатність до саморегуляції навчальної діяльності. Усвідомлення мети, уміння планувати дії з досягнення цілей, Уміння діяти за правилом.
Як творчо розвивати дитину ? Рекомендації батькам
1.Відповідайте на питання дитини терпляче і чесно.
2. Сприймайте питання і висловлювання дитини всерйоз.
3. Надайте дитині кімнату або куток виключно для його справ.
4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.
5. Не сваріть дитину за безлад на столі, якщо це пов'язано з його творчим процесом. Однак вимагайте приводити робоче місце в порядок після його закінчення.
6. Покажіть дитині, що його люблять і приймають безумовно, таким який він є, а не за його успіхи і досягнення.
7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8. Допомагайте йому будувати свої власні плани і приймати рішення.
9. Допомагайте йому поліпшувати результати своєї роботи.
10. Беріть вашої дитини в поїздки по цікавих місцях.
11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками.
12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при цьому на його недоліки ..
13 Не принижуйте своєї дитини, не давайте ій відчути, що вона чимось гірше за вас.
14. Привчайте вашої дитини мислити самостійно.
15. Забезпечуйте дитини книгами, іграми та іншими потрібними йому речами для його улюблених занять.
16. Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом з ним.
17. Привчайте дитину до регулярного читання з малих років.
18. З увагою ставитеся до його потреб.
19. Включайте дитини в спільне обговорення загальних сімейних справ.
20. Хваліть за будь-які успіхи.
21. Навчайте його спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
22. Розробляйте практичні експерименти, які допомагають дитині більше дізнаватися.
23. Не забороняйте дитині грати зі всяким мотлохом - це стимулює його уяву.
24. Спонукайте дитину знаходити проблеми і вирішувати їх.
25. Хваліть дитину за конкретні вчинки і успіхи і робіть це щиро.
26. Не обмежуйте теми, обговорювані дитиною.
27. Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і відповідальність за них.
28.Допомагайте дитині знаходити заслуговують на увагу телепрограми і радіопередачі.
29. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
30. Заохочуйте в дітей максимальну незалежність від дорослих, не втрачаючи при цьому поваги до них.
Поради для подолання стресу
Визначте для себе головні життєві цілі й зосередьте зусилля на досягненні їх.
Не нехтуйте спілкуванням.
Зробіть кроки для усунення причин напруження.
Використовуйте короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.
Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, що вас оточує (колір).
Обговорюйте з близькими людьми свої проблеми.
Навчіться слухати, щоб зрозуміти співрозмовника.
Знайдіть резерви часу.
Відпочивайте разом із сім’єю.
Знайдіть місце для гумору та сміху у вашому житті.
Музика – це теж психотерапія.
Фізичні вправи знімають нервове напруження.
Допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють сум.
Релаксація – це м’язове та психічне розслаблення для відновлення життєвих сил, і хто оволодів цією технікою, зможе не лише ефективно відпочивати, а й плідно працювати. Техніку релаксації може легко засвоїти кожен, потрібні лише щоденні тренування впродовж 5 - 10 хв.
Виконання релаксаційних вправа
1. «Гора з плечей»: виконується стоячи, сидячи чи навіть ідучи. Максимально високо підніміть плечі, відведіть їх далеко назад і опустіть. Саме такою має бути щоденна постава.
Результат: знімає м’язове напруження в плечовому поясі та спині; підвищує впевненість у собі, поліпшує настрій.
2. «Керування гнівом»: виконується сидячи або стоячи; за необхідності – навіть під час бесіди. «Дихання животом». Вдихніть носом, рахуючи до 4-х, видихніть через рот, рахуючи до 5-и. Виконуйте, доки не відчуєте заспокоєння.
Результат: допомагає впоратися зі стресовими ситуаціями, заспокоює, знімає негативні емоції (гнів, страх, хвилювання).
3. «Розслаблення через напруження»: виконується лежачи або зручно сидячи на стільці. Напружуйте та розслаблюйте послідовно частини тіла, починаючи з ніг і закінчуючи м’язами обличчя. Можна полежати чи посидіти кілька хвилин розслаблено.
Результат: релаксація всього тіла і зняття нервового напруження, стресів, що накопилися впродовж дня.
4. «Ниточка на маківці»: виконується під час ходьби. Уявіть, що до вашої ма-ківки прикріплена ниточка, яка вас тягне доверху. Поки ви в дорозі, відкиньте всі думки, окрім однієї – про цю ниточку.
Результат: покращується постава, нормалізується дихання, минає напруже-ність і очікування неприємностей.
